Зі століття в століття
(Данина світлої пам'яті талановитому тифлопедагогу – Нілі Савівні Царик)

Сьогодення характеризується значними подіями в житті колективу Інституту корекційної педагогіки та психології, який минулого року відзначив 175-річчя Національного педагогічного університету імені. М.П.Драгоманова. Ця дата знаменна і для тих, хто відзначив її у стінах закладу, де працює в цей бурхливий час перемін, реформ та пошуків, і для тих, хто вийшов в різні часи з цих стін у складі численних випускників, ставши сіячами доброго й вічного, а також і для тих, хто, закінчивши його в майбутньому, може пишатися здобутим фахом і одержаним правом віддавати своє серце дітям.

Підводячи підсумки досягнутого, кожна кафедра Інституту корекційної педагогіки та психології, а їх на сьогодні п'ять, згадує тих, хто був поряд, тобто колег, товаришів та друзів, а також випускників, які виправдали свої та наші надії. Для декого хвилюючими стають думки і спогади про події минулих років, але для більшості думки і надії на майбутнє. Добра ця традиція ювілеїв. Вони дозволяють кожному об'єктивно оцінювати пройдений шлях, перевіряти правильність вибору своїх дій і сподіватися на те, що в історії творчого життя залишиться змістовна сторінка.

Як позитивний момент сьогодення, можна відмітити наявність двох сучасних українських словників зі спеціальної педагогіки ("Понятійно-термінологічний словник" та "Дефектологічний"), підготовлених та опублікованих вже у XXI столітті. В них знайшлося місце не лише фаху (дефектології), але й іменам науковців, організаторів освіти різних категорій дітей, що мають вади, директорів найбільших шкіл різних профілів та різного часу, що допомагає зберегти пам'ять про тих, хто пішов з життя в попередні роки, залишившись в минулому столітті, хто "сказав своє слово" раніше, а воно було на користь нашої спільної справи. Зараз є нагода віддати їм данину світлої пам'яті. Зокрема, в цій статті хочу сказати добре слово про українського тифлопедагога, кандидата педагогічних наук, до того ж випускницю Київського педінституту, який певний час носив ім'я О.М.Горького. Йдеться про Нілу Савівну Царик, яка закінчила відділення нашого закладу в 1952 році. Життєвий шлях цієї порядної, доброзичливої, розумної людини був недовгим. Переживши у дитинстві голод і воєнне лихоліття в юності, Ніла Савівна із завзяттям готувалася в інституті до майбуття, до роботи з дітьми, що мали вади зору. Роки її життя з 1926 по 1974. Протягом 1958-1974 рр. працювала науковим співробітником відділу дефектології НДІ педагогіки МО України. Не можна обійти факту, що вона була першим в Україні кандидатом педагогічних наук в галузі тифлопедагогіки. Н.С.Царик досліджувала особливості уявлень сліпих дітей про живу природу. Контактуючи з такою категорією дітей, вона з розумінням ставилася до тих труднощів, з якими вони зустрічалися в ході набуття життєвого досвіду в ускладнених умовах сприймання світу, оточення і всіх явищ об'єктивної дійсності. Повага і любов до дітей спонукали Нілу Савівну до пошуків засобів допомоги дітям у пізнанні світу у всіх його складностях і всій його красі. Розуміючи свою відповідальність за підготовку таких дітей до самостійного життя, вона займалася досить наполегливо питаннями пошуку засобів компенсації, подолання перешкод до пізнання світу, турбувалася про те, щоб навчити дітей читати і писати. Великого значення Н.С.Царик надавала вивченню передового педагогічного досвіду. Вона мала тісні зв'язки зі спеціальними школами, зокрема з Київською, а особливо з Харківською школою для сліпих імені В.Короленка. Пам'ятаючи той час, ми можемо відверто сказати, що науковці намагалися допомогти вчителям в їх практичній діяльності. Всі змушені були, в тому числі і Ніла Савівна, розробляти програми з навчальних предметів, досить часто їм доводилося складати навчальні плани для шкіл всіх профілів (сліпих, глухих та допоміжних). Повертаючись подумки в 60–70-ті роки минулого століття, можна відверто сказати, що в той час йшла напружена розбудова спеціальних закладів, складалася вітчизняна система освіти дітей з різними вадами. Фахівці різних наукових напрямів співпрацювали між собою, дорожили наявними зв'язками науки і практики. Ніла Савівна друкувалася в різних виданнях. Вона є автором змістовних статей та методичних посібників з тифлопедагогіки, якими з вдячністю користувалися вчителі та вихователі шкіл для сліпих та слабозорих дітей. У "Термінологічному словнику", як основні наукові праці Н.С.Царик, зазначаються: "Наукова розробка на Україні проблеми сенсорного розвитку дітей з порушеннями зору" та "Конкретизація уявлень про живу природу в учнів школи сліпих".

Вже 35 років минуло з того часу, як обірвалося творче життя Ніли Савівни Царик, яке вона повністю присвятила справі навчання дітей з глибокими вадами зору. За цей час тифлопедагогіка та тифлопсихологія збагатилися даними нових досліджень, а праці Ніли Савівни увійшли як перші цеглинки до фундаменту загальної забудови спеціальної науки про навчання і виховання дітей з особливими потребами, як сьогодні прийнято називати категорію дітей, що в минулому столітті визначали дефективними або аномальними. Життя, практика, навчання і виховання цих дітей тепер дає всі підстави позитивно оцінити тих попередників, яким були притаманні оптимістичні та гуманістичні погляди на можливості компенсації сенсорних порушень в умовах спеціального навчання. Серед науковців з такими поглядами була і Ніла Савівна Царик, ім'я якої заслужено було назване в ювілейні дні разом з іншими випускниками і творцями нашого ВНЗ.

Е.П. Гроза