Моргуліс Ілля Семенович – тифлопедагог, науковець, громадський діяч

Діяльність відомого вченого, доктора педагогічних наук, професора І.С.Моргуліса стала ознакою історичного періоду в українській тифлопедагогіці. І.С.Моргуліс присвятив трудове життя розвитку наукової та практичної тифлопедагогіки в Україні.

Наука і практика тифлопедагогіки в Україні з 1965 по 1992 рр. нерозривно пов'язана з ім'ям І.С.Моргуліса.

Історичні дослідження в педагогіці завжди спираються на визначення основних періодів та віх, пов'язаних з діяльністю видатних особистостей, які найбільше вплинули на розробку змістових компонентів певного періоду. Такою особистістю в Україні в період становлення тифлопедагогіки ХХ століття став доктор педагогічних наук, професор Моргуліс Ілля Семенович.

І.С.Моргуліс народився 1 січня 1928 року в м. Житомирі на Київщині. Закінчив дефектологічний факультет Київського педагогічного інституту імені О.М.Горького за спеціальністю "Вчитель середньої і спеціальної школи" і вже в період навчання в інституті обрав спеціалізацію тифлопедагогіка, яка стала справою усього його життя.

У 1951 році Ілля Семенович закінчив інститут і почав трудову діяльність в Слов'янській спеціальній школі для сліпих дітей на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи. За роботу в Слов'янській школі він був відзначений двома грамотами Міністерства освіти УРСР.

Ілля Семенович МоргулісУ серпні 1962 року Ілля Семенович вступив до аспірантури. Його науковим керівником була М.І.Земцова, доктор педагогічних наук, завідувач відділу тифлопедагогіки НДІ дефектології СРСР. За свідченням самого І.С.Моргуліса, особистість М.І.Земцової відіграла головну роль у його науковому становленні. Дослідження сенсорного розвитку учнів шкіл для сліпих дітей в умовах трудового навчання стало темою його кандидатської дисертації. І.С.Моргуліс був першим дипломованим науковцем в галузі тифлопедагогіки в Україні.

Ілля Семенович успішно захистив дисертацію в 1965 році і розпочав роботу у відділі дефектології НДІ педагогіки України, якою в той час керував видатний український вчений І.Г.Єременко.

Наукова робота Іллі Семеновича була досить різноплановою. Він прагнув охопити всі найважливіші проблеми теорії і практики, багато публікувався, виступав з доповідями на наукових і практичних конференціях та семінарах.

Значну увагу Ілля Семенович приділяв розробці науково-методичних питань тифлопедагогіки. Науковці і практики мали можливість користуватися такими його працями, як: "Значение сенсорных компонентов в двигательной ориентировке слепого ребенка" (1964); "Дидактическое значение труда в сенсорном воспитании слепых детей" (1967); Методичний лист "Обучение слепых детей с пониженным интеллектом" (1968); "Организация внеклассной работы в школах слепых и слабовидящих детей" (1970); "Педагогічне вивчення сліпих та слабозорих дітей" (1975); "Методичні рекомендації до вдосконалення трудового навчання в спеціальних школах-інтернатах для дітей з вадами зору" (1977) та багато інших.

І.С.Моргуліс був керівником досліджень з вивчення особливостей організації навчання та виховання дітей з вадами зору. Так, ряд досліджень було присвячено трудовому навчанню та вихованню, яке Ілля Семенович розглядав як ефективний засіб компенсаторно-корекційного впливу на психічний розвиток дитини, оскільки трудова діяльність найбільше поєднує в собі сенсорний, практичний та інтелектуальний компоненти.

Питання організації практичної діяльності в процесі навчання сліпих дітей І.С.Моргуліс тісно пов'язував з визначенням їх психолого-педагогічних особливостей.

В роботі "Педагогічне вивчення сліпих та слабозорих дітей" (1975) Ілля Семенович писав про необхідність врахування індивідуальних та типологічних особливостей кожної дитини для діагностики її навчальних можливостей, розробки програм корекції відхилень у психічному розвитку.

І.С.Моргуліс в своїх науково-методичних роботах наголошував на значенні сенсорного досвіду у боротьбі з формалізмом та вербалізмом знань дітей з вадами зору. Він описав форми і методи організації та управління розвитком пізнавальної діяльності сліпих та слабозорих дітей, зокрема, розробив поради щодо методики проведення спостережень на предметних уроках та екскурсіях.

Багато уваги І.С.Моргуліс приділяв розробці науково-теоретичних положень тифлопедагогіки та їх втіленню в практику шкіл сліпих, слабозорих та підприємств УТОСу.

У 1974 році Моргуліс очолив наукову лабораторію тифлопедагогіки, яка працювала у складі відділу дефектології НДІ педагогіки України. Великого значення для реалізації планів наукових досліджень лабораторії тифлопедагогіки мала особиста дружба та творчі взаємозв'язки І.С.Моргуліса з головою ЦП УТОС В.М.Акімушкіним, який значною мірою підтримував та забезпечував фінансування діяльності лабораторії. В такій творчій співпраці були опубліковані дуже потрібні для теорії та практики спільні роботи авторів: "Основы тифлологии" (1983); "Трудовая реабилитация инвалидов по зрению" (1983).

Вагомим внеском в розвиток наукової тифлопедагогіки стала докторська дисертація І.С.Моргуліса на тему "Теоретичні основи корекційно-виховного процесу в молодших класах школи сліпих". Ілля Семенович в обґрунтуванні теми дослідження підкреслював важливість здійснення корекційно-виховного впливу на формування особистості дитини з порушеннями зору саме в молодших класах та необхідність побудови системи спеціальної освіти цих дітей протягом всього періоду навчання для забезпечення якості їх підготовки до активної суспільно-корисної праці. В цьому дослідженні І.С.Моргуліс вперше виділив дидактичні принципи компенсації сліпоти та корекції вторинних відхилень у розвитку дитини з порушеннями зору. Одним з таких специфічних принципів є підсилення педагогічного керівництва процесом формування в учнів компенсаторно-корекційних пристосувань, що вимагає великого професіоналізму від тифлопедагогів.

Розроблені І.С.Моргулісом теоретичні положення стали методологічною основою багатьох досліджень його учнів та послідовників. Він був науковим керівником відомих в галузі тифлопедагогіки науковців: Я.І.Дуткевич, О.Р.Захарченко, Л.О.Куненко, С.О.Покутнєва, Є.П.Синьова, О.Я.Фесенко, І.П.Чигринова, Е.Ю.Ютріна та ін., які продовжують розвиток української тифлопедагогіки.

Ілля Семенович МоргулісЗ 1981 року І.С.Моргуліс започаткував відкриття спеціальності "Тифлопедагогіка" на заочному відділенні дефектологічного факультету Київського державного педагогічного інституту імені О.М.Горького. Він сам викладав основні навчальні дисципліни: "Тифлопедагогіка", "Тифлопсихологія" та ін., розробляв навчальні плани та програми, які надалі лягли в основу розбудови системи підготовки фахівців- тифлопедагогів.

У 1992 році Ілля Семенович Моргуліс виїхав слідом за дітьми до Ізраїлю, де помер 12 липня 2008р. У роки життя в Ізраїлі, як і в минулі часи, його турбували проблеми тифлопедагогіки, він вів переписку з друзями та колегами, учнями. Так, зокрема, в листі до Є.П.Синьової він писав про те, що, як і раніше, хоче бути корисним для української тифлопедагогіки. Переслав одну з останніх своїх статей, яку було опубліковано в збірнику "Соціально-психологічні проблеми тифлопедагогіки", та мемуарні матеріали "Записки бебі-сіттера", які безпосередньо не пов'язані з тифлопедагогікою, проте в них так і світиться душевна доброта, любов до дітей.

Є.П. Синьова